Якщо піднятись дещо вище язика.

 

Язикова (мовна) проблема загострилась в Україні із самих перших днів  незалежності. На те є важливі причини,  про які окрема розмова. А зараз я хочу піднятись трохи вище язикового рівня,  до того місця  де розташований людський  мозок разом із розумом та свідомістю. Як відомо, корені всіх людських проблем знаходяться саме в людській голові, тож і вирішуватись вони мають саме на цьому, розумовому, рівні.

Нажаль, у нас  досить часто замість  виваженого продуманого,  приймається вольове, силове рішення проблеми. Або ж відбувається зумисне її забалакування — перемикання раціонального змістовного  обговорення на іншу, емоційно вразливу тему.  Скільки нагальних гострих проблем в Україні потребують  невідкладного  вирішення, а натомість політикани знову стравлюють між собою Язик та Мову. Серед найгостріших українських проблем сьогодення — енергетика та  зайнятість населення. Та навіть, якщо завтра весь Донецьк заговорить українською мовою, а Львів — російським язиком, від цього вказані проблеми нікуди не подінуться. Для їх подолання потрібні інші адекватні засоби, інноваційні технічні, технологічні та економічні підходи.                                                                                                                                                            Наша країна багата винахідниками — людьми особливого інтелектуального складу, які постійно щось змінюють, поліпшують та вдосконалюють довкола себе. Нажаль і в економічному, і в медійному просторі України для них місця обмаль. Тож і доводиться їм працювати на шухляду письмового столу в надії на кращі часи або щасливий випадок. В моєму письмовому столі також зібралось чимало винаходів та інноваційних проектів, вартих уваги та практичного використання. Частину з них я виклав на сторінках своєї книги. На одному  зупинюсь детальніше.

 

  РД ГЕС.

Загострення енергетичних та екологічних проблем планети змушує людство якнайповніше використовувати відновлювальні джерела енергії. Чинне місце відводиться  гідроенергетиці. Оскільки можливості великих ГЕС практично вичерпані, то нині ставка робиться на малі ГЕС. Їх  починають будувати вже з потужності 15-20 кіловат. Особливо  виділяється Китай, що має понад 80 000 малих ГЕС. У Франції їх понад 4000, у Німеччині — більше 3000, у Швеції та Австрії понад 1500, а в Україні — 50. Ще стільки ж планується звести  найближчим часом, переважно в карпатському регіоні. Нажаль проекти майбутніх  ГЕС відносяться до конструктивно застарілого плотинного(греблевого) типу, тому вони  викликають цілком закономірний спротив та несприйняття місцевого населення.                                                    Можливостями гідроенергетики я зацікавився  ще на початку 90-х років, за часів масового відключення електроенергії в Україні.                                                                                                                                                                                                                                                        Нагадаю, як працює традиційна ГЕС.

  

 

 

 

 

 

 

 

 

Русло річки перекривається високою греблею, з допомогою якої утворюється значний перепад рівня води, так званий верній і нижній б’єф. Далі потужні водяні струмені зверху вниз направляються на гідротурбіни, які й виробляють електричний струм. Технологія проста та надійна, але дуже затратна в період будівництва і затоплює великі площі землі. Кількість та потужність таких ГЕС лімітується ландшафтними умовами країни. Кінетичний потенціал річки традиційними ГЕС використовується в межах кількох процентів. Щоби підвищити «енергетичну віддачу» русла річки, там де дозволяють рельєфні можливості місцевості, намагаються звести ще й дериваційну ГЕС. Як вона виглядає та принцип її дії наглядно демонструють слідуючі зображення.

                                                                                              

 

 

 

 

 

 

 

 

Гребля на річці не ставиться. Воду з допомогою труб чи інших штучних водогонів спрямовують на турбіну помимо русла річки.  Недоліки практично ті ж самі, що і в традиційних ГЕС.  В пошуках прихованих резервів гідроенергетики, я пригадав матеріал зі шкільного підручника фізики про сполучені посудини.

                                                                                                      Зрозуміло, що цей фізичний закон діятиме незалежно від довжини, діаметра та форми кривизни вибраної труби. Тож якщо взяти довгу трубу і прокласти її по дну Дніпра від Канева до Кременчука і вивести один  кінець вертикально вгору там, де нині стоїть гребля Кременчуцької ГЕС,  то вода в кременчуцькому кінці труби  підійметь до рівня канівського (16 м відносно нижнього б’єфа). Опустимо кременчуцький кінець трохи нижче канівського і отримаємо постійно діючий штучний водоспад. Направимо його на турбіну — матимемо електричний струм. Щоби збільшити масу падаючої води, потрібно буде  прокласти паралельно декілька труб і направити з них воду  спочатку на збірне корито, а вже потім — на турбіну, як показано на моїх кресленнях. По суті, це модифікований варіант дериваційної ГЕС з прокладанням водогінних труб по руслу річки, який набагато простіший і дешевший у будівництві та експлуатації. Турбінне приміщення стоятиме у зручному місці на березі річки. Об’єм земельних, меліоративних та будівельних робіт — мінімальний, а ступінь використання енергетичного потенціалу річки — максимальний, адже на тому відрізку річки, що показаний на малюнку вгорі зліва можна поставити на порядок більшу кількість турбін, ніж це дозволяє зробити традиційна дериваційна ГЕС. Свою конструкцію я назвав Руслова дериваційна гідроелектростанція. — РД ГЕС.

 

Оскільки на Дніпрі ставити такі ГЕС уже ніде, то залишається розраховувати лиш на карпатський регіон з його численними річками та потічками. А тут можливостей більше ніж достатньо. Було б бажання їх використовувати. Нажаль в Україні до сих пір існують такі умови, що зробити винахід виявляється значно простіше, ніж втілити його в життя. А в ті часи навіть оприлюднити свій винахід було великою проблемою — газети вимагали платити великі гроші за рекламу. З великими труднощами і певними хитрощами, я надрукував його на сторінках колишньої обласної газети  »Ділова Черкащина». Нажаль на статтю «ГЕС пірнає під хвилі», ніхто з ділових людей ні Черкащини, ні України, уваги не звернув. Не було в той час в Україні і своєї патентної служби. Натомість появився своєрідний її аналог «на громадських засадах», зорганізований провідними науковцями Києва. Вони створили Український Фонд Активізації Масової Творчості — УФАМТ, провели його установчий зїзд  і стали приймати інноваційні заявки та пропозиції. Заявки реєструвались на сторінках журналу «Аукціон ідей», а їх авторам видавалось відповідне посвідчення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Я був і учасником установчого зїзду, і автором кількох інноваційних заявок. УФАМТ видав мені посвідчення на мій  винахід «Руслова дериваційна ГЕС» — Авторське свідотство №000082 від 29 вересня 1992 р. про що є запис на стр.2 вказаного видання. Саме з цим Авторським свідотством у кишені я ходив по різних інстанціях, намагаючись привернути увагу до великих можливостей свого винаходу. Зокрема показував його по УТ- 1, 1+1, виступав у Львові на міжнародній конференції по відновлюваній енергетиці і т.д. Нажаль безрезультатно. Коли ж я нарешті вирішив замінити Авторське свідоцтво УФАМТу на повноцінний Патент на винахід, то з подивом дізнався, що аналогічна заявка, майже повна копія моєї, вже зареєстрована там від імені Чеботарьова Григорія Аврамовича   30.11.1993 р. Чи мав він доступ до архівів УФАМТу, чи читав мій матеріал в «Діловій Черкащині», чи сам дійшов до подібного рішення, мені невідомо. Та зараз це й не суть важливо. В цьому році спливає 20 річний термін на отримання роялті на винахід. Тож нам залишаєтся лиш вести суперечку за пріорітет на дану конструкцію (як І.Полюю з  К. Рентгеном). Як свідчать документи -я запропонував ідею РД ГЕС на рік раніше.  Дивує факт, що таку просту, ефективну та очевидну ідею не помітили раніше мене тисячі фахівців гідроенергетиків і мільони пересічних громадян світу, адже рішення знаходилось буквально у кожного перед очима на сторінках шкільного підручника фізики. Та ще більше дивує і обурює байдужість до можливостей РД ГЕС наших можновладців, зокрема, тих же політиків, які замість того щоби зорганізувати вирішення конкретних енергетичних питань, займаються мовними, релігійними  та різними гей проблемами. Доречі ще за часів СРСР щось віддалено подібне, точніше, мініатюрна копія традиційної дериваційної ГЕС, отримала Золоту медаль ВДНГ СРСР і мала  презентацію на престижній 4-й сторінці такого авторитетного на той час видання, як «Наука и жизнь».

Серед численних механізмів та засобів відновлюваної енергетики мене особливо зацікавив роторний теплогенератор Джеймса Гріггса (патент США № 5 188 090). Його дуже  простий  механізм показав неймовірні технічні можливості — ккд більше 1 (1,14 ). В окремих режимах роботи конструкція  показуваоа ккд 1,7!!! Це важко собі уявити, але факт залишається фактом. Конструктивні характеристики теплогенератора слідуючі: на валу електродвигуна кріпиться суцільновилитий алюмінієвий ротор — диск  діаметром 305 мм. По всьому периметру обідка ротора зроблені численні отвори діаметром і глибиною — 10 мм. Ротор розміщений всередині герметичного корпусу, відстань між ротором і корпусом — 1 мм. При температурі води на вході  20 градусів, на виході теплогенератора вона підіймалась до 80-88 градусів. Численні лабораторні дослідження лиш підтверджували той неймовірний факт, що запропонована конструкція видавала більше енергії, ніж споживала. Науковці таку надзвичайну результативність пояснювали ефектом кавітації і навіть явищем холодного ядерного синтезу (ХЯС).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

На лівому зображенні показано роторний  теплоненератор Гріггса в розрізі, а справа — його основний робочий орган — алюмінієвий ротор . На сьогодні роторні теплогенератори мать безліч варіантів та модифікацій. Їх виробляють як серійно, так і в кустарному порядку. Умільці переобладнують в теплогенератори  звичайні серійні електронасоси.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У черкаського винахідника Л.П.Фомінського, нажаль уже покійного, є детальні креслення, за якими переобладнати електронасос в теплогенератор можна навіть в умовах звичайної колгоспної майстерні. Один із теплогенераторів Леоніда Павловича працює і на Черкащині.

 

 

 

 

 

 

                                       ГТЕС

Фахівці та аматори ведуть активні пошуки шляхів підвищення ефективності теплових генераторів. Свій скромний вклад в цю важливу справу вніс і я особисто — вирішивши замінити електродвигун рушійною силою води. Якщо вода крутить турбіни і виробляє електричний струм, то вона здатна продукувати і теплову енергію. Усі теплогенератори приводяться в дію електродвигунами зі швидкістю близько  3 000 об/хв. За моїми розрахунками, щоби з такою швидкістю обертався ротор теплогенератора, що сидить на валу  діаметром 5 см, діаметр рушійного водяного колеса, що обертається зі швидкістю 60 об/хв (швидкість стандартної водяної ковшової турбіни), має бути близько 250 см (2,5 м). Для збільшення ефективності запропонованої конструкції  паралельно з теплогенератором я помістив на його робочому валу ще й електродвигун, що працює  в реверсному режимі. Таким чином, ни виході матимемо і теплову енергію (вода з температурою близько 80 градусів), і електричний струм. Два в одному, як прийнято сьогодні говорити. Назвав я свою конструкцію Гідро Тепло Електро Станцією — ГТЕС і отримав на неї Патент на корисну модель  №43 967 від 10. 09. 2009 р. Нажаль у мене на Черкащині немає поблизу річки, придатної для практичної перевірки свого винаходу. Залишається сподіватись або на ділових людей України, або на карпатських умільців, або на підтримку інтернет спільноти.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Я вважаю, що найдоцільніше буде використати можливості ГТЕС для тепличного господарства. В карпатському регіоні є умови для встановлення не лише поодиноких теплиць, але й для значних тепличних комплексів.

 

 

 

 

 

 

 

 

Таким чином, ГТЕС дозволить:

1. Сповна і в екологічно чистий спосіб  задіяти нам енергетичний потенціал гірських річок України.

2. Підвищити зайнятість населення  депресивного регіону та зробити його постачальником конкурентноспроможної сільгосппродукції.

3. Залучити  промисловий потенціал східного регіону України для будівництва ГТЕС та тепличних конструкцій і організувати виробництво ГТЕС-комплексів на експорт.

4. Запустити в країні реальну, конструктивну, дійсно важливу соціально-економічну пограму, яка зупинить штучно роздуде політиками мовно-язикове протистояння в суспільстві.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Поделись с друзьями.
Общайтесь со мной.
Вы можете оставить комментарий, или ссылку на Ваш сайт.

Оставить комментарий